9 березня - 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861), українського поета, письменника, художника, громадсько-політичного діяча.

 SSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSSS

4 березня - 75 років від дня народження Володимира Михайловича Івасюка (1949–1979), українського композитора, поета, Героя України

 WWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWW

ЖИТТЄВИЙ  І  ТВОРЧИЙ  ШЛЯХ  КОМПОЗИТОРА

wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww

24 січня - 145 років від дня народження Станіслава Пилиповича Людкевича(1879–1979), українського композитора, музикознавця, фольклориста, публіциста, педагога.

sssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssss

Життєвий  і  творчий  шлях  композитора

12 січня - 115 років від дня народження Марії Овксентіївни Примаченко (Приймаченко) , української майстрині народного декоративного розпису.

 жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж

Марія Приймаченко
(1908-1997)

  Українська народна художниця, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва»); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, одна з найвідоміших українських художниць. 

    Народилася Марія Оксентіївна 1908 року в селі Болотня на Київщині в сім'ї мистецьки обдарованих людей. 

  Її батько був бондарем, займався теслярством і різьбленням по дереву, майстрував дворові огорожі у вигляді давньослов'янських зображень.  Мати -  визнана майстриня з вишивання.  Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент, в якому, говорячи словами Гоголя "птахи виходять схожими на квіти, а квіти – на птахів". Бабуся фарбувала і розписувала писанки.

     У дитинстві Марія Приймаченко занедужала важкою хворобою – поліомієліт, вірусне захворювання, що супроводжує ураженням нервової системи та призводить до паралічів. Сталося лихо, коли дівчинці було 6-7 років. 

     Хоча недуга змусила Марійку рано усамітнюватися, майбутня майстриня не упала духом, а навпаки, прагнула приносити людям радість... 

  Серйозно малювати Марія почала у 17-річному віці. Вона знайшла синюватий глей, яким розмалювала власну хату. Вчинок дівчини припав до душі усій околиці – незабаром її чекало перше замовлення. За розмальовку хати сусідів Марія отримала винагороду – порося. Згодом, саме це порося допомогло усій її сім’ї вижити в голодні часи. 

   У 1935 року, талановиту дівчину помітила київська художниця Тетяна Флеру, коли збирала взірці для виставки народного мистецтва.

   Завдяки діяльності і старанню Тетяни Флеру наступного 1936 року Марію Приймаченко запросили до експериментальних майстерень при Київському державному музеї. 

У ці роки Марія Приймаченко створює цілу серію малюнків, яку назвала "Звірі у Болотні" (1935-1941), для яких характерне біле тло, темні плями зображених звірів і птахів, пов'язаних із казковими рослинами.     

    У 1937 році птахи і звірі Примаченко вражали навіть відвідувачів Першої міжнародної виставки у Парижі.  На ній Приймаченко отримала золоту медаль. Захоплюються її творамит відомі світові митці. Пабло Пікассо називав її твори "Прекрасними роботами геніальної жінки". Марк Шагал так захопився творчістю Марії Приймаченко, що аж сам почав малювати дивних істот, що дуже схожі на звірів нашої геніальної художниці. 

     Повернулася додому знаною художницею, щасливою, жінкою. Свою другу половинку, лейтенанта Василя Маринчука, який теж був родом з Болотні, рідного села Марії, вона зустріла в Києві. Щастя завжди було поряд.

Невдовзі після того, як Марія повернулася додому в Болотню, почалася війна. Марія під своїм серцем уже виношувала сина, який народився у грудні 1941 року. Марія дала йому ім'я Федір. 

   Закохані не встигли й побратися, як чоловіка призвали на фронт. Василь ще встиг отримати звістку про народження сина Федора і написати відповідь. Після цього зв'язок з ним обірвався. Марія Приймаченко ніколи не дізналася, де він похований. Художниці напередодні смерті коханого снився дивний сон: про сад, в якому все навпаки - коріння стирчить догори, а квіти ростуть в землю. Після загибелі Василя вона вишила скатертину чорними трояндами і накрила нею стіл. Ще довго по його смерті вона не братиме пензля до рук. 

   Геніальна художниця створила власний мистецький стиль, в межах якого нескінченні варіанти декоративних, орнаментальних, жанрових і пейзажних композицій з квітами, птахами та звірами. Формат малюнків, звичайно, з часом поступово змінювався.  Так на зміну білому тлу творів 1930-х років  у 1960-ті роки прийшло кольорове. Від легкої акварелі ранніх робіт вона переходить до густої, насиченої гуаші. Проте незмінними залишаються світ образів і доведене до віртуозності поєднання пластики ліній та повнозвучності кольорів. Коли малювала картини, фарби не змішувала. Малювала  купленими пензликами, але часто робила їх власноруч із котячої шерсті.

Марія Приймаченко намалювала понад 800 картин, 650 з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.

жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж

10 січня - 218 років від дня народження Луї Жозефа Сезара Дюкорне - французького художника

ооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо

Луи Жозеф Сезар Дюкорне 

                              Народився в бідній сім,ї, в місті Лілле у Франції.

   З дитинства мав фізичні недоліки, які могли б завадити кар,єрі художника :  він з,явився на світ без рук, з укороченими ногами, без бедер і ступнями, кожна з яких мала по 4 пальці.  Він переміщався по місту, вхопившись за батька.  

     Здавалось, що з такими фізичними недоліками для Дюкорне  залишався один шлях - заробляти на прожиття, просячи милостиню.

   Однак, доля наділила Дюкорне яскравим інтелектом і наполегливістю. Сезар зумів використовувати ноги, за допомогою яких починає малювати. Він з легкістю пальцями ніг підбирає шматочки вугілля та крейди, якими міг створювати різні начерки.

   В 1818 році ескізи Дюкорне випадково попали в руки директора престижної академії мистецтв в Лілле.   Роботи дванадцятирічного хлопчика були багатообіцяючими і його прийняли на навчання..

     1819 рік - перша срібна медаль за участь у конкурсі мистецтв.

     Пізніше юнак навчався  в Паризькій  академії, де вдосконалював свій талант.   Картини Дюкоррне були представлені навіть у Луврі. 

     Поступово Сезар Дюкорне інтегрувався у професійні мистецькі кола. Регулярно виставлявся та відвідував виставки. 

     Сучасні мистецтвознавці вважають, що Дюкорне заслуговує особливої уваги.   Критики хвалять його кольори, охайні композиції та художній задум.

оооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо

1 січня - 120 років від дня народження Євгена Олександровича Адамцевича (1904-1972), українського кобзаря.

 тттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттттт

 

Адамцевич  Євген  Олександрович

Дата народження: 1 січня 1904 року
Дата смерті: 19 листопада 1972 року
Знак зодіаку: Козоріг
Місце народження: село Солониця, Лубенський район, Полтавська області

Євген Адамцевич народився у родині станційного службовця. Дволітнім осліп. Деякий час навчався в Київській школі для сліпих. Потім проживав у бабусі в Ромнах.

Грати на бандурі навчився в талановитого місцевого бандуриста Мусія Петровича Олексієнка, від якого разом зі способом гри перейняв багатий репертуар.
У 1920-ті роки Ромни залишалися визначним регіональним культурним центром. Тут діяв драматичний театр, був значний осередок кобзарів, які виступали зі сцен палаців культури, клубів. Виступав з 1927 року в складі Миргородської капели бандуристів імені М. Кравченка та самостійно.

Учасник Республіканської наради кобзарів та лірників 1939 р. в Києві. . В 1969 році з групою народних співців успішно виступав у Київській, Івано-Франківській, Тернопільській (кілька разів бував на Кременеччині, тоді ж більш ніж рік проживав у с. Великі Бережці цього району у своєї дочки Лариси Зібаревої), Львівській областях,. 

1970 року,  Адамцевич виступав разом з іншими кобзарями в різних установах, зокрема і в інституті світової літератури.
Із настанням у 1972 році нової хвилі репресій і утисків української культури поволі згортало свою діяльність і кобзарське об’єднання. 

Хворий Адамцевич із дружиною переїхав до дочки в село Холмівку Бахчисарайського району в Криму. Помер Євген в Бахчисараї на 68 році життя. Похований на кладовищі села Холмівка. 

“Запорізький марш” склав  сліпий  бандурист 
 Євген  Адамцевич. 
Цей  марш  ніби  спеціально  написаний  для запорізьких  козаків,  воїнів,  які  в  давнину боронили  українські  землі  від  ворогів. 

              Музика  маршу - чітка,  рівномірна  та ритмічна.  Особливого  характеру  його музиці  надають  учасники – ті,  хто  крокує.
              Така  урочиста  мелодія,  горда  і  красива,  як  наша  Україна!!! 

165  років  із  Дня  народження 

 ДЖАКОМО   ПУЧЧІНІ

/ 1858 - 1924 /

    Італійський  оперний  композитор.  

Цитати 

         - Бог  доторкнувся  до  мене  мізинцем  і  сказав :                                       "Пиши   для  театру  і  тільки  для  театру"

 -  Є  три  основних  закони  у  театрі :  зацікавити,  вразити  і  розщулити .  Я  старався,  як  умів,  подобатися  широким  масам...

      -  Оплески  на  моїх  операх  важать  куди  більше 

 ніж  лайка  всіх  критиків...

    

ооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо